Як допомогти дитині адаптуватися до дитсадка

09 Kateryna Cherniuk

 

 

Чернюк Катерина Юріївна,    

приктичний психолог,    

спеціаліст ІІ категорії,    

магістр “Психологія”    

 

Як допомогти дитині адаптуватися до дитсадка?

За кілька днів до ознайомчого відвідування дитсадка поговоріть про це з малюком. Скажіть, що ви давно мріяли показати йому місце, де цікаво живеться всім дітям, де хороші, ласкаві вихователі грають з дітками, малюють, гуляють і співають.

Влаштуйте так, щоб кілька днів приводити сина чи доньку лише на дитячу прогулянку.

Перші кроки до садка

Коли ви в перше зайшли на територію садочка, пам’ятайте — дитина дивиться на довкілля «Вашими очима». Тому будьте налаштовані радісно, привітайтесь з вихователем, називаючи її на ім’я та по-батькові. Поводьтесь так, ніби ви прийшли в гості до добре знайомої, симпатичної вам людини. Жодної невпевненості! Вихователь доброзичливо відповість, запросить погуляти разом на майданчику.

Поки малюк роздивляється, хто така Галина Петрівна і чи можна їй довіряти, мама не повинна нервово тримати його за руку, притискати до себе. Навпаки, можна спокійно відреагувати на пропозицію пройти на ігровий майданчик. Дитина має відчути, що вона в безпечному місці поряд з доброзичливими людьми.

Зверніться до вихователя, наприклад, так: «Галина Петрівна, а хто у вас квіти поливає? А хто у вас живе в цьому чудовому будиночку?». А доньці чи сину скажіть: «Дивись, гойдалки тут схожі на ті, що поруч з нашим будинком. А гірка — краще нашої!» Нагадуючи про знайомі дитині предмети, ви допомагаєте їй внутрішньо розслабитись, спокійно роздивитися навкруги.

Йдучи з території садка, попрощайтесь з вихователем, не змушуючи до цього малюка, пообіцяйте прийти в гості ще. Наостанок дня у вас є що згадати цікавого та розповісти вдома.

Група

Після знайомства малюка з вихователем, можна вводити його в групу. Прийти краще незадовго до виходу дітей на прогулянку. Перевзувшись, мама й дитина можуть увійти разом в ігрову кімнату. Спершу малюка може злякати велика площа приміщення — заспокойте його і сядьте недалеко від входу. Дитина починає оглядатися, а дорослі мають розмовляти про те, що й де знаходиться в групі, даючи всім речам лише позитивну оцінку. Невдовзі всі разом вийдуть на вулицю. Мама може допомогти вихователю одягти інших діток, не лише своє маля.

З дня в день збільшуйте час перебування в групі. Поступово малюк буде більше дізнаватись про те, чим тут живуть. Виявляється, в садку можна і малювати, і ліпити, і бігати, і багато чого ще! Будьте поблизу дитини, але не тримайте її за руку. І коли вихователька чимось зацікавила дітлахів, ваш малюк уже бігтиме до неї разом з усіма.

Ввечері поговоріть про садок. Між іншим, спитайте, чи сподобались малюку машинки у Галини Петрівни? Звісно, він їх не бачив… Отже, треба ще раз відвідати дитсадок! Поступово дитина вивчить територію ігрової кімнати, майданчика, і тут саме час з’явитися першим знайомствам серед однолітків. Знайомити треба з одним-двома дітками і не прямо, а в процесі діяльності або гри.

Відкритість малечі — шлях до її розвитку

Відомо, чим більше знайомств має людина, тим легше їй жити в соціумі. А «люди зі зв’язками» завжди викликають заздрощі в інших. Тепер давайте замислимося над тим, звідки ці зв’язки беруться? Дуже важливу роль грає соціальне коло в якому спілкується людина, з цим годі й сперечатися, але не менш значущим є здатність людини йти на контакт з оточуючими.

Аксіомою є той факт, що всі люди мають різні «стартові» здібності до наведення контактів, але не слід забувати й про те, що в ранньому віці будь-здібності розвиваються дуже легко. тут важливим завданням батьків є розвиток комунікативних талантів дитини. Намагайтесь якомога більше спілкуватись з іншими дітьми ще до приходу в садок. Адже якщо малюк звикне цілий день залишатися вдома лише з мамою, у нього з’являється надмірна прив’язаність до неї. Це може вилитися в страх перед «чужими» дорослими або дискомфорт навіть від їх при-сутності. Досвід вихователів свідчить — діти, які звикли до взаємодії тільки з батьками, мають труднощі. Інколи перебування в групі серед 15-20 однолітків стає психотравмою для хлопчика чи дівчинки, що є наслідком ізоляції дитини. І саме в силах батьків зробити так, аби перебування дитини в групі було не просто безболіснім, а ще й приємним.

Причому особливих зусиль для цього докладати не доведеться: привчайте своє дитя до товариства однолітків з раннього віку. Великий світ ^г повен людей, і ма-г люку неодмінно доведеться спілкуватися. То ж чим раніше він цього навчиться — тим більш відкритими та гармонійними будуть його стосунки. Тому так важливо максимально розширювати коло спілкування малечі. У садочку це забезпечить позитивне ставлення до вихова-телів, а в дорослому житті сприятиме гармонійному життю людини в соціумі, її особистому щастю.

Ось і підійшов час іти до садочка. Це станеться за кілька днів… На цьому етапі важливо поступово та м м’яко привчити малюка до нового середовища.

Перші години без мами

Про те, що малюк «деякий час» побуде в садочку без вас, краще домовитися з ним з вечора. Обов’язково обґрунтуйте це своїми «невідкладними справами», скажіть, що він вас «дуже виручить», якщо трохи побуде сам. Нагадайте, що поряд буде вихователька.

Перший день в садку має тривати 1,5-2 години. Збільшуйте час перебування там потроху. Залишивши малюка в групі, не підглядайте у вікна або через паркан. Ваша дитина вже «не маленька» і не боїться залишатися без мами. Пам’ятаєте? До того ж якщо малеча побачить вас за парканом, вона миттєво відчує ваш сум, а це не потрібно ні їй, ні вам, ні вихователям. Дізнайтеся, чи багато новачків підуть у садок разом з вашою дитиною, і в який час їх приводитимуть. Якщо зранку, то ви краще приведіть свого в другу половину дня. А якщо початківців більше трьох, взагалі варто відкласти перші відвідини на наступний тиждень. Діти надчутливі до емоцій інших, і один знервований першою розлукою з мамою плакса може викликати «групові ридання».

Домашні прізвиська та своя іграшка

Скажіть вихователям, якими іменами називають малюка вдома. Йому буде звичніше та комфортніше чути своє домашнє, «справжнє» ім’я.

Зняти нервове напруження в період пристосування допоможе іграшка, принесена з дому. Нехай вона буде не дуже яскравою, бо тоді на неї претендуватимуть інші діти, і — як результат — плакатимуть усі. Зрозумійте також, що домашня іграшка — це власність дитини, яку вона нікому й нізащо не віддасть. Це не жадібність! За це не можна сварити!

Обід і сон

Дві, мабуть, найскладніші сходинки, які ви маєте здолати —привчити дитину обідати та спати в садочку.

Поступово збільшуючи тривалість перебування малюка в групі, попередьте його, що прийдете після прогулянки, а він має з усіма прийти в групу і там чекати на вас. Після прогулянки вихователь запропонує дитині пообідати разом з іншими. Може, без особливого настрою, але малюк сяде за стіл, з’їсть кілька ложок… А через деякий час з’явитесь Ви. Вдома, у звичайній обстановці, маля спокійно пообідає й може відпочивати.

Через день-два вихователь переконує: «Поки мами немає, поїж, а мама прийде — одразу підеш!». І тепер, прийшовши за дитиною і побачивши, що вона їсть, заспокойте її, запевніть, що ви спокійно чекаєте на неї.

Тиха година — ще один іспит для малюка . Навіть якщо він протягом дня не плакав, у цей час він згадає маму, проситиметься до дому. Дитина в такій ситуації подумає , що її залишили саму серед чужих людей. Можуть знову з’явитися сльози. Тому вихователі йдуть на певні хитрощі.

Ні в якому разі не можна ставити дитину перед фактом, що вона залишається в садку на сон. Спати вона повинна погодитись сама, не за примусом! Спочатку нехай малюк просто лежить і відпочиває, все нормально. Саме відпочивати запрошують новачків майже всі вихователі, ще й підкреслюють, що «спати він не буде в жодному разі, він просто полежить у ліжечку, і навіть очка закривати не буде». Згодом дитина розслабиться і почне спати в садку.

Що можна вдіяти з хворобами?

Більшість дітей починають хворіти в складний період адаптації до дитсадка. Не поспішайте звинувачувати персонал — на дитині позначаються нервові навантаження, її організм слабшає. Звідси і захворювання, але дещо зробити можна.

Нехай першим днем в садочку буде середа — четвер. Другий, а можливо, і третій тиждень також почніть з середини. Це зробить вихідні більш тривалими, що дозволить юному організму відновити сили.

Пам’ятайте про полегшений режим і пестливий тактильний контакт. Адже більшість захворювань у цей період психосоматичні — організм таким чином захищається від емоційного перенапруження. Може підвищуватися температура, ускладнюватися дихання, з’являтися блювання з вегетативними симптомами, разом із кишково-шлунковими розладами та висипами на шкірі. Може бути навіть лихоманка, коли у дитини мерзнуть ніжки, ручки. Тому в перші тижні, незалежно від погоди, одягніть дитинку трохи тепліше. Цим ви значно знизите вірогідність простудних захворювань.

Для того, щоб допомогти малюку в більшості випадків достатньо просто нормалізувати його енергетичний рі-вень. Робити це слід, враховуючи ступінь його рухливості. Цим ви знімете напруження нервової системи і таким чином знизите ризик захворювання. Так, наприклад, ваш син чи донька непосидючі й активні, вихователі, скоріш за все, будуть стримувати їх від надмірної активності. Але дайте дитині налазитись та набігатись по дорозі в садочок та додому, у вас на очах. Якщо ваш малюк спокійний та малорухливий, за вашої відсутності дитина, ймовірно, сидить у садку усамітнившись. Стратегія підтримки та зменшення напруженості такого малюка полягає у постійній увазі та батьківській любові. Дома побудьте поруч. Він має тактильно відчувати вашу присутність. Попестіть його, поговоріть з ним, як з немовлям, не очікуючи відповіді. Розкажіть йому, як ви його любите, який він слухняний і добрий. Ви маєте фізично, на рівні дотику, запевнити дитину в своїй прихильності.

Більше любові!

У цей складний для маляти період він менше буває вдома, і йому може здатися, що його менше люблять. Необхідно бути надзвичайно уважним до дитини. Частіше цілуйте, обіймайте, притискайте її — тактильні відчуття такого плану заспокоюють Варто створити для дитини особливий режим: раніше вкладати спати, довше знаходитись з ним перед сном, пропонувати улюблену їжу, не годувати силою. Діти в цей час втрачають багато енергії, нервове напруження позначається на поведінці. Будьте терплячими.

Якщо малюк багато й з радістю говорить про дитячий садок, якщо поспішає туди, якщо у нього є там друзі та «невідкладні справи», можна вважати, що адаптаційний період закінчився!

Напишіть відгук